Реєстрація | Вхід
[ Оновлені теми · Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Боря, я, кажется, уснул!
Мандрівник Повідомлення # 1
одеський форум
Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 28
Репутація: 0
Статус: Offline
Борю, я здається усцявся!..

З ЦИКЛУ: "Правдиві історії..."
  

...Сергій Іванович напівоткнувся-напівпрокинувся від НЕОчікуваності, лежачи в майже абсолютно темному і теплому /а, значить, - у замкнутому/
просторі, лівою рукою відчуваючи під собою жорстку суху матерчату основу ложа,
лівим вухом уловлюючи рівне сопіння сплячого Бориса... А прокинувся він від того, що
його права рука уві сні сповзла з матер'яної підстилки на рівні особистого паху і...
в'їхала /о жах!/ у калюжку /ще/ теплої і /як одразу в ту мить здалося!/ страшно
смердючої рідини! Сергій Іванович миттєво допрокинувся, допритомнів, доужаснувся
і... на 22,5 секунді шаленого аналізу ситуації, раптом запричитав і завив усе
голосніше й голосніше, намагаючись одночасно розбудити сплячого поруч Бориса лівою
неоскверненою рукою: "Боря! Боря! Я, здається, усцявся! Боря! Усцявся я... Ууууу..."...
*****************
...Початок грудня 1976 року. Двоє військовихкомандировочних вийшли з прохідної номерного ленінградського заводу "Севэлектро"
з почуттям майже виконаного обов'язку: замовлення розміщено, після завтра
індивідуальні деталі для спеціального обладнання військової частини будуть
виготовлені і можна буде їхати додому - у свою В/частину - на рідний полустанок,
не позначене на цивільних топокартах, - в Одеський військовий округ.
...Двоє відрядних: лейтенант Борис Бринзюк і прапоршик Сегій Іванович Дорошенко, якого всі так і називали
з самого молоду, як прізвиськом, - "Сергій Іванович" - за життєву, не по роках
розважливість, прискіпливість, багатовдумливість, добродушність і... патологічне несприйняття по життю гумору.
неприйняття по життю гумору. І Сергій, і Борис були молоді, неодружені, сповнені надій і устремлінь. А зараз ще й мали добу відпустки в Ленінграді - поки їхні деталі для ремонту військової виготовлялися
на заводі...
...Лейтенант Ігор Пекарський із радістю прийняв дорогих гостей у своїй новій однокімнатній ленінградській
квартирі на 9-му поверсі щойно зданого в експлуатацію 12-ти поверхового будинку. А
гостями були Борис Бринзюк /однокурсник Ігоря по військовому училищу/ і його друг Сергій
Іванович ...
...Славно так посиділи до опівночі, "вмовили" трипівлітрівки, потім ще одну... під бідончик знаменитого ленінградського розливного пива, яке, як здалося тоді відрядженням, продавалося на кожному ленінградському перехресті. Дружина Ігоря виявилася до того ж професійним
кулінаром, тож і з закускою проблем теж не було... Гостям же для нічного відпочинку - постелили постіль просто на кухні, поклавши на підлогу два армійські матраци з простирадлами і ковдрами...
****************************
"Боря! Боря! Я... здається, я... ....усцявся! Боря! Мати-пере-мати! Усцявся я... Ууууу..." - видавив напівчленороздільно, але
голосно прапорщик Дорошенко, а у відповідь:
"Дістав ти, Серьога!.. Не може того бути! Спи, завтра розберемося... Щас усіх господарів побудимо." - Бринзюк перевернувся
і захропів по-дорослому...
"...Ну, ні, Борю, ні! Ну, не міг я стільки насцяти..., - аж по... лікоть - у горизонтальній диспозиції! Ну, не міг!
Навіщо ж так багато насцювати? Ууууу, усцявся..." - і штовхнув Бориса так, що той навіть одразу підвівся:
"Так увімкни світло"... А світло раптом увімкнув розбуджений розбірками на кухні господар кватири:
...На кухні біля "спального розташування" гостей ледь-ледь коливалося і
потихеньку збільшувалася калюжа теплої, смердючої, іржаво-темно-коричневої
рідини від батареї центрального опалення, що підтекла раптом...
 
Hasb Повідомлення # 2
одеський форум
Підполковник
Група: Користувачі
Повідомлень: 145
Репутація: 0
Статус: Offline
Прикол)))
 
Мандрівник Повідомлення # 3
одеський форум
Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 28
Репутація: 0
Статус: Offline
Спасибі
 
mioshat Повідомлення # 4
одеський форум
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Статус: Offline
Тема: Про чоловічу депіляцію: 
Відгук на чоловічий депіляційний гель. Після того, як мені сказали, що вигляд
моїх яєць нагадує вигляд старого растамана, я вирішив зробити рішучий
крок і купити цей депіляційний гель, тому що попередні спроби гоління не
увінчалися особливим успіхом, до того ж я ледь спину собі не вбив, намагаючись
дістати і дотягнутися до особливо важкодоступних місць. Я трохи романтичний, тож
що вирішив зробити це на день народження дружини - типу ще один подарунок. Я
замовив заздалегідь гель. Оскільки я працюю на Північному морі, я вважав себе
крутим мужиком і думав, що попередні відгуки про гель писали якісь
жалюгідні офісні щури... о, мої побратими по нещастю, як же неправий я був. Я
дочекався, поки моя друга половина не ляже спати, і, натякнувши на особливий
сюрприз, я пішов у туалет. Спочатку все йшло нормально. Я наніс гель на потрібні
місця і став чекати. І дуже швидко дочекався. Спочатку я відчув теплоту,
яка через кілька секунд змінилася найсильнішим печінням і відчуттям,
яке я можу порівняти хіба що з відчуттям, коли на тебе різко натягують труси з колючого дроту, намагаючись при цьому підкинути тебе до
стелі. До цього вечора я не був надто релігійним, але в той момент я міг
увірувати в будь-якого бога, аби він позбавив мене від моторошного печіння навколо
сральника і повного руйнування сосиски і двох яєць. Намагаючись не прокусити
наскрізь нижню губу, я спробував змити гель у раковині, але мені вдалося лише
запхати в дірку жмут волосся. Крізь завісу сліз я вибрався з туалету і
вирушив на кухню. На кухні йти я вже не міг, тож останні метри до
холодильника я вже повз. Викотивши нижню камеру з холодильника, я знайшов там
ванночку з морозивом, зірвав з неї кришку і засунув під себе. Полегшення було
фантастичним, але недовгим, бо морозиво швидко розтануло, і пекельне печіння повернулося. Ванночка була досить маленькою, тож жопному отвору я допомогти не зміг. Я почав
нишпорити по шухляді, сподіваючись знайти хоч що-небудь - у моїх очах було вже
стільки сліз, що я мало чого бачив. Я схопив пакет, у якому, як я дізнався
пізніше, лежали заморожені паростки квасолі, і розірвав його, намагаючись зробити
це якомога тихіше. Я схопив кілька паростків і безуспішно спробував затиснути
їх між сідницями. Це не допомогло - гель, по ходу, проник у пряму кишку, і тепер
там немов працював реактивний двигун. Сподіваюся, я більше ніколи не буду
мріяти, щоб у кухні опинився сніговик-гей - ви розумієте, як низько я
готовий був впасти, щоб вгамувати біль? Єдине рішення, яке придумав мій
зведений болем з розуму мозок - обережно засунути один паросток квасолі туди,
звідки ще не проростала жодна рослина. На жаль, почувши дивні
стогони з кухні, моя дружина вирішила встати і дізнатися, в чому справа. Її зустрів
приголомшливий вигляд: я лежу на підлозі, відклячивши жопу, з якої стікає полуничне
морозиво, і пхаю в себе квасолю зі словами "О як же добре".
Це безсумнівно її шокувало, і вона в жаху закричала. Я не чув як вона
увійшла, так що і сам перелякався, мої кишки стиснув спазм, і пернув, при цьому
паросток на чималій швидкості вилетів у її бік. Так, я розумію, що паросток
квасолі, яким пердять у її бік о дванадцятій ночі - не зовсім той сюрприз,
на який вона розраховувала, та й наступного дня дітям довелося довго
пояснювати, що ж сталося з морозивом..... загалом, завдяки гелю можна
позбутися не тільки волосся на тілі, а й гідності та самоповаги.
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: