| Мандрівник | Повідомлення # 1 |
 Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 28
Статус: Offline
| САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА... Частина 1 - 2. :D
Із циклу: "Сатира. Правдиве перебільшення..."
Середньостатистична /за доходами/ громадянка України Одарка Валентинівна СиротИна-КазАнська знайшла в інтернеті стару - шкільних років - подругу /30-ти річної давності останнього спілкування/ - десь у Сибіру російської глибинки - і, у запалі радощів відновленого контакту, ТАК їй /подрузі/ дохідливо-слізно і барвисто-хвилююче виклала тези про своє сьогоднішнє типу не завидне життя в Україні, що САМА повірила в те, ЩО НАПРИЧИТАЛА, а подруга /проста лікарка з російської глибинки/ - конкретно розридалася в близькому до інфарктного стані й надіслала Валентинівні панічне повідомлення на кшталт: "Валентинівно, а Валь! Протримайся всього доби
три! Я тобі, поки що, щоб ви там із голоду не скопитилися, - вишлю зараз же одноразово
доларів 300 на хліб чорний, а сама до тебе днями терміново вилітаю, щоб ЕВАКУЮВАТИ в Росію..."
Сім'я В. Сиротіної з хвилюванням чекає на евакуацію. МОЖЛИВА ХАЛЯВА! Усі готові!
САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА... ЧАСТИНА 2.
...Громадянка України шістдесятирічна Одарка СиротИна-Казанська стоїть у холі аеропорту "Бориспіль", де разом зі своїм дорослим молодшим сином Остапом зустрічає близько
6 ранку літак із Росії рейсом "Новосибірськ - Київ". Зустрічає свою давню подругу, лікарку з російської глибинки, Мотрону Іванову, - ту саму, яка хотіла в серцях вислати їй місяць тому 300 доларів на хліб насущний та евакуювати в Росію... Ні, ситуація прояснилася, а Україна, як країна, виявилася, під час подальших дебатів, такою привабливою, що Мотряна летить на крилах дружби до Одарки погостювати з дев'ятирічним онуком - на півроку, а там, каже, - подивимося... Прибуття лайнера ще не оголосили, душу О. СиротИни-Казанської засльозили дитячі
спогади...
... ТуркменськаРСР, місто Кизил-Арват. Юна піонерка громадянка СРСР Одарка Казанська закінчила 4-й клас місцевої середньої школи на "відмінно", за що була премійована
поїздкою у всесоюзний піонертабір "Артек". Незабутні враження і - там
ж - нова найкраща подруга Матрена, - теж з однієї з колишніх азіатських радянських республік... Потім тривале - майже двадцятирічне - листування з нею поштою, втрата листування і, нарешті, нове відновлення інтернетом за 30 років минулого місяця листування і дружби...
... "Прибув літак рейсом № 7777 - Новосибірськ-Київ..." У Одарки на ліве око накотилася зрадницька сльоза, а за хвилину і на праве. Але вона мужньо відкинула спогади, дістала з сумки саморобний плакатик розміру А-3 з написом великими буквами "ОДАРКА" і /нижче, але дрібніше/ "СССР" і притиснула плакат до грудей. Син виразно підказав:
"Бажано написом назовні". Мовчки погодилася, перевернула тремтячою рукою
плакат написом назовні. Через півгодини /після митного контролю/ з'явилися перші
пасажири рейсу № 7777. І ось вдалині у витягнутих догори руках пасажира з'явилося барвисте
гасло (розміром "на око" А-2) - великими літерами "МАТРЕНА", а трохи нижче і дрібніше - "АРТЕК". Ноги підкосилися. Син підтримав. Викрикнула вітальне гасло... Син виразно
- боковим голосом - підказав: "Кричати - хай живе наш рідний Путін!" - не
обов'язково. Тебе й так уже всі помітили й обходять з побоюванням стороною..." Мовчки
погодилася, машинально випнула губи для поцілунку - "трояндочкою"... І ось зустріч:
вони кинулися на грудях одне до одного у взаємний "засос", забувши про сина й
онука і, опісля, - тихо розридалися. Остап, обережно підштовхуючи, підвів їх,
як сліпих, до вільної лавки. Сіли майже акробатично - не послаблюючи
міцних обіймів. І заревіли. Тепер голосно й жалібно... До таксі йшли майже бічною інохіддю, взявшись міцно за руки, дивлячись розмазаними очима одне на одного і, щось /кожний
своє/, голосно кажучи одне одному. Син з онуком уважно стежили, щоб
подруги по ходу не розпласталися, або, що гірше, не порушили двері українського аеропорту...
|
| |
| |
