Мандрівник | Повідомлення # 1 |
Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 28
Статус: Offline
| Мій кіт - "кіт у законі"! Частина 1. Порода... З нами в трикімнатній квартирі на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку мешкає ангорський кіт, віку приблизно 3,5 року. Кіт документів "на породу" не має. Забарвлення - повністю біле, але при ДУЖЕ уважному розгляді на 1-3% місцями має ПІДЖОВТИЙ відтінок ошерстка. Ошерсток абсолютно пряме, не кучеряве, а при напрузі тварини рідко, але регулярно ошерсток по діагоналі спини /рідше в іншому ракурсі/ - витягується у візуально відчутну /5-10 мм - горбиком/ ошерстну лінію. Лапи - відносно масивні. Вуха - відносно невеликі. Вуса - довгі, різної величини. Шерсть - із середини квітня по липень СИЛЬНО втрачається твариною на навколишні предмети /паласи, стільці тощо/, частково вилизується нею ж і йде через шлунок. Щодня /особливо влітку/ спеціальним гребінцем вичісую кота, чим вибираю зайву шерсть із квартири. Особисто я вичесану шерсть "для понта" збираю в окремий целофановий мішечок. Кажуть, що коли буде багато шерсті, можна буде зв'язати з неї хустинку... Але це не обов'язково робити. Частина2. Характер і істота. До кожної нової людини, яка прибула у квартиру, тобто на територію Кота, якого звуть Марчелло /для своїх - просто Марчик/, він спочатку ставиться ТІЛЬКИ позитивно: довірливо обнюхує верхній одяг у передпокої, треться об ноги в кімнаті, часто "муркоче". Але якщо прибулий починає кота "діставати", - дражнити, хапати "як попадя", робити різкі рухи, кричати /і так - кілька разів/ Марч запам'ятовує і в наступних випадках на контакт із такою людиною не йде, а найчастіше вже під час наближення зустрічає просто шипінням, з готовністю сховатися або серйозно вдарити кривдника лапою, вкусити. Мій кіт - ЗЛОПАМ'ЯТНИЙ. І правильно: у нашому Домі всі рівноправні й ображати ні людину, ні кота нікому не дозволено. Як і кожен із нас, Марчик день у день живе ЗА СВОЇМ особистим розпорядком доби, але таким чином, що НАШОМУ розпорядку це не заважає, а ми теж ВВАЖАЄМО можливі дії Кота протягом доби. Наприклад, Марчелло добре знає, що "чесати" кігті можна ТІЛЬКИ об старий диван і стілець, а ми знаємо, що Кіт не любить, коли при ньому чхають або ДУЖЕ голосно розмовляють. Іноді буває, що, скажімо, я хочу з ним погратися, а Марчик - не налаштований. Тоді - приймається лінія Кота: гра відкладається. У зворотному випадку /кот хоче гратися, я - не хочу/ - гра таки, як правило, проводиться, через моє "не хочу", бо в даному випадку спрацьовує НАШЕ неписане правило: у своєму бажанні ПРАВИЙ слабший член нашого колективу... Така довірливість, при загалом-то СКВЕРНОМУ характері Марчика, дає змогу Керувати Котом у повсякденному житті, який /кіт/ десь на рівні підсвідомості /інстинкту/ розуміє, що за певної "рівноправності" верховенство залишається за людиною.
Частина 3. Стиль його життя. Ранковий моціон. Близько 06.00 Марчик будить мене незалежно від пори року. Це відбувається ЩОДЕННО з червня 2010 року, коли я почав удень на повідку виводити його на вулицю, а він /Марчик/ через тиждень вигулів ОСОБИСТО прийняв рішення справляти природні потреби ТІЛЬКИ у дворі будинку, хоча у квартирі є місце для цього і Кіт про це знає. З того часу він "справляв" вдома за необхідності /хвороби/ свої потреби не більше П'ЯТИ разів, що не скасовувало ранкового моціону того ж дня. А так, - виходимо на подвір'я о 6-й годині за будь-якої погоди: і за мінус 20С із вітром, і за проливного дощу. Час прогулянки 40 - 50 хвилин за сприятливої погоди. За мінус 20-ти час спадав і до трьох - п'яти хвилин. Тоді бувало, що Кіт робив тільки по-"маленькому", а "велике" тримав "в собі" по дві доби - його право, а вдома завжди є куди... Під час прогулянки Марчик ЗНАЄ, куди йти і сам веде мене в т.ч. і з дому і додому. Я ТІЛЬКИ його супроводжую і він при цьому ставиться до мене, як типу до почесної охорони. У дворі він дуже полохливий, особливо боїться випадкових перехожих, кілька разів виривався з повідця... По двору рухається, як собака, постійно обнюхує траву, дерева і "пасеться" травою /коли є/. Спокійніше себе почуває в темряві. Під час прогулянки у світлу пору ганяється за метеликами, намагається - за пташками, осами, джмелями тощо. Якось улітку помітив надереві "залітну" білочку, яка рвала зеленуваті абрикоси, обгризала і скидала тверду м'якоть майже просто на нас, потім "трощила" зубами кісточки й поїдала серцевину, а тиждень тому Марчелло виявив справжнього дикого їжачка /ближче 3м не підійшов, зупинився: боязно.../, який, не звертаючи на нас уваги, діловито "похрюкуючи", - тягав гілочки та листя у свою зимову нору, але мені було погано видно, тому що тільки-но світало... Треба сказати, що мене теж розважали певні події. Так, одного разу в минулому ще році, ще не було й 6-ї ранку, а світанок передбачався ще хвилин через 20-30, ішов дощ із вітром, - до нас несподівано підійшов у майже в абсолютній темряві невідомий тверезий чоловік і запропонував випити по стаканчику: мовляв, у нього все при собі, в т.ч. і рідина, і склянки, і закусь... Кіт тоді вперше "вискочив" із повідця і я його потім у темряві довго вишукував, а мужик одразу розчинився в темряві, коли почув мою антилітературну думку про цю ситуацію...
Будні "законного" Кота. Ангорський безпаспортний, позбавлений у молодості медичним шляхом ілюзій продовження роду, кіт Марчелло білого забарвлення закінчує свій щоденний ранковий моціон одразу після повернення додому з прогулянки /близько 06.30 - 07.00 ранку/ - типу водними процедурами для лап. Він сам сідає на хвіст біля вхідних дверей у передпокої і без ознак радості, але чинно чекає подальшого дійства з мого боку. Я, не поспішаючи, знімаю верхній одяг і взуття, приношу коту під ніс його особистий тазик із чистою водою і вимиваю /протираю/ коту кожну лапку ганчірочкою. Ця процедура Коту в принципі досі не подобається, але Марч щоразу мужньо витримує "екзекуцію", іноді тільки - на знак "котячого" протесту - трохи підм'якукуючи... Потім слідує годування. Марч, як правило, годується одну добу в основному м'ясною дієтою /нарізана квадратиками сира печінка або інші субпродукти плюс іноді порубані шийки курячі/, а наступної доби - рибні: нарізаний смажений морський бичок плюс кілька нарізаних скибочками "мойвін". Сиру рибу Марч терпить, але не любить, як раніше діти не любили ОБОВ'ЯЗКОВИЙ у раціоні риб'ячий жир. Кітекет подається для харчування щодня, як допоміжний продукт, але Марча особливо не надихає... І взагалі Марчик їсть, на мій погляд і на мій жаль, Вкрай помірно, але зате зберігає "юнацьку сухорлявість" тулуба і відносно не велику вагу. Далі тягнуться /для Кота/ БУДНІ "кота в законі". У людей оточуючих Кота ДУЖЕ багато своїх турбот, тому, звісно, Марчелло приділяється замало особистої уваги. Вдень мій кіт БАГАТО спить, вночі - певний час не спить. Повністю облизується раз 10 на добу, спить усього - годин 16 і більше. Любить сидіти вдень біля вікна або на балконі і споглядати птахів у польотах. При цьому він часто нявкає-попискує, робить ударно-захоплювальні рухи передніми лапами. передніми лапами. Кілька разів ловив залітних на кухню через кватирку або вікно кажанів. Я цих мишей у нього відбирав /все одно - не їсть/ і відпускав, крім однієї, якій він таки перебив хребет, а заодно й розбив 2 великі чашки. Зараз я на кватирці зробив марлеву тугу фіранку ніби як від мух... Перед нашим із дружиною сном, - кіт теж укладається в нас у ногах спати, хоча потім серед ночі часто йде, але до світанку повертається досипати, а близько 06.00 будить мене, якщо я сам не встаю. Вдень Марчелло, як правило, спить не аби де, а в тому приміщенні, де знаходиться хтось із людей. Крім того, він страшенно не любить, коли в якесь приміщення зачинені двері і різними методами таки змушує нас ці двері ПРИВІДКРИТИ, після чого його інтерес до цього приміщення повністю пропаде і він, як правило, в нього навіть не заходить. Частина 4. Марчелло подякує... Про домашнього улюбленця можна писати ДУЖЕ БАГАТО. Особливо якщо ти цю тварину ЛЮБИШ і ПОВАЖАЄШ її гідність, прощаєш її випадкові /не систематичні!/ помилки в поведінці, а вона прощає тобі іноді побутову нервозність, яка прийшла типу НІЗНЬЗДЕЗЬ, як правило, побутову нервозність. Кіт не собака, яка звикає до конкретної людини. Кіт звикає фактично тільки до МІСЦЯ. І все ж я дуже радий, що Марч у мене є і я КОЖНОГО ранку прокидаюся під його дружнє і закличне підм'яукування, а потім він весь час, коли я вдома, у мене на очах. Марчеллов разом із його біографом дякують тим, хто прочитав життєпис "Кота в законі", і бажає ВАМУСІМ обопільної любові від СВОЇХ улюблених улюбленців. І НЕ ТІЛЬКИ ВІД НИХ...
|
|
| |