|
Гендерна та ювенальна система
|
|
| ADONIS | Повідомлення # 1 |
 Лейтенант
Група: Користувачі
Повідомлень: 40
Статус: Offline
| Гендерна та ювенальна система
Гендерна та ювенальна системи - геноцид
Дітям читати ЗАБОРОНЕНО! Для України гендерна система є новим і не зрозумілим терміном, але поки ми залишаємося осторонь розуміння цього терміну, влада активно працює над запровадженням цієї системи. Якщо кількома словами, то гендерна система визначає соціальну взаємодію між чоловіками і жінками за сексуальною поведінкою.
Гендерна система має на увазі відмову від фізичної відмінності за статевими ознаками, і замінити це на визначення статі за сексуальним типом людини. Це вводить таке поняття статі, як гетеросексуаліст, гомосексуалісти, лесбіянки, бісексуали, трансгендери та інші. Таке поняття як чоловік і жінка, мати і батько, бабуся і дідусь, все це втрачає значення при роботі гендерної системи на рівні держави. Гендерна система - це пропаганда гомосексуалізму, яка активно вже проводиться в Україні, а гей-парад у Києві підтверджує мої слова.
Але гей-парад, це тільки один крок і він далеко не перший. Українською мовою вже видають книгу, як навчальний посібник, "Основи теорії гендеру". Ця книжка, з дозволу Міністерства освіти України, пише, що є 5 гендерів (статевих відмінностей), які між собою рівні - жіноча, чоловіча, гетеросексуальна, гомосексуальна і транссексуальна стать. Гендерну систему в Україні буде запроваджено до кінця 2015 року, її викладатимуть у школах і вишах, для викладачів уже існують спеціальні книжки, одна з них "Як навчати долати гендерні стереотипи". У цьому підручнику є фраза, - "найкраща статева та рольова ідентичність, це її відсутність" .... По суті, має рацію Оксана Кісь, - "традиційної української сім'ї більше не існує, це застаріла і непотрібна система сім'ї, вона не потрібна і дуже важка". Кажете, СРСР принижував Україну? Ні, бо ми починаємо принижувати самі себе, нас ще ніхто не принижував. Ми знищуємо систему сім'ї, основу всієї держави.
Поряд із гендерною системою, в Україні запроваджується і ювенальна система. Складно писати про неї, але хочу вам сказати, що забрати дітей можна у 90% українців. Стан нашого життя саме такий, ми не можемо приділяти багато уваги дітям, ми не можемо їх утримувати на відмінно. Чому? Наші зарплати мізерні, ми працюємо багато, повноцінно виховувати дітей не маємо фінансової можливості. Змінювати думку ювенального суду не можливо, а зі станом наших судів взагалі, ви можете собі уявити законність ювенального суду. В Україні був уже експеримент у полтавській області, в результаті троє матерів одиначок покінчили з життям, після того як у них відібрали дітей. Ці матері цілком нормальні члени суспільства, не алкоголіки, не наркомани, заробляли гроші.
Ювенальна система так само розрахована на взаємодію з гендерною системою, контролем над сім'ями займатимуться представники сексуальних меншин і прихильники гендеру. Так само, дітей, забраних за допомогою ювенальної системи, віддаватимуть у гендерну, а це сім'ї гомосексуалістів та інших хворих людей. І ви маєте розуміти, що в ювенальних юстиціях будуть встановлені норми, які службовці мають виконати в будь-якому разі, оскарженню їхні рішення не піддаються навіть у таких державах, як Франція, в Україні про це можна забути одразу.
Для чого потрібні ці дві системи, які так активно запроваджуються в Україні? Для знищення нас як нації, для знищення нас у всьому і скрізь. Тільки так я можу розуміти такі дії нашого уряду. Якщо раніше людину, яка називалася Наполеоном, відправляли на лікування в закриті лікарні, то зараз таких людей виводять на передові позиції держави. Можливо, це пов'язано з тим, що сексуальні меншини прийшли до влади вже давно? Хто як не педараст може ухвалювати закон про ювенальну та гендерну систему?
|
| |
| |
| znatok | Повідомлення # 2 |
 Лейтенант
Група: Користувачі
Повідомлень: 44
Статус: Offline
| Позбутися дитини можна буде за дрібницю - в Україні хочуть впровадити ювенальну юстицію
У нашій країні вже склалися певні традиції виховання дітей. І, поклавши руку на серце, багато хто погодиться, що без батьківських запотиличників, можливо, не досягли б того, що мають зараз. А уявіть, що ваша дитина подасть на вас до суду за ляпас по попі? Або за те, що ви не купили їй чергову іграшку. Таку практику хочуть впровадити і в Україні.
У нашій країні назріває новий скандал. Річ у тім, що деякі чиновники вважають, що вони просто зобов'язані влізти в кожну українську сім'ю, а для цього потрібно впровадити в країні ювенальну юстицію. Для багатьох ці слова взагалі нічого не означають. Але ось українка Наталя Шпачинська, про яку вже розповідали "Надзвичайні новини", на собі повною мірою відчула силу ювенальної юстиції. Річ у тім, що Наталя вже деякий час працює в Італії. Так склалося, що свою дитину вона народжувала теж на чужій землі. Якби жінка знала, чим це обернеться, то постаралася б якомога швидше приїхати на Батьківщину. Одразу ж після пологів, Наталі почали говорити, що дитина нездорова, і запропонували відмовитися від маленького Володі. Жінка обурилася такій пропозиції. Тим паче, що швейцарські та українські лікарі твердили - дитина повністю здорова. Тоді місцева італійська влада пішла іншим шляхом - у жінки просто забрали дитину, аргументувавши це тим, що мати не бажає новонародженому добра. І донині Наталії не повертають власного сина і збиралися порушувати питання про усиновлення малюка. Якщо для нас це жахлива історія, яку навіть важко уявити, то в Європі подібні випадки - вже не рідкість. Це все - ювенальна юстиція в дії. А тепер і в Україні хочуть наділити практично безмежною владою деяких чиновників, які вершитимуть долі сімей.
Можливо, задумка у цієї ідеї хороша - захистити дітей від домашнього насильства, покращувати умови проживання неповнолітніх у дитячих будинках і подібних установах. Загалом - усе для блага дітей. Але на ділі - як уже випробували багато західних країн - доходить до маразму. Наприклад, у Нідерландах, де теж "успішно" діє ювенальна юстиція. Випадок трапився з вихідцем із Росії - він не пустив на нічну дискотеку свою п'ятнадцятирічну доньку. Наступного дня в школі подруги розповіли дівчині, що існують "добрі дядьки", які можуть їй допомогти, варто тільки зателефонувати. Що вона і зробила. Того ж дня приїхали чиновники і забрали дівчину до притулку, а батька збиралися позбавити батьківських прав. Шляхом величезних зусиль і переконань, і тільки через кілька місяців, йому вдалося домогтися того, щоб дитину повернули. Допомогло ще те, що перелякана донька сама втекла з притулку і прийшла до батька в сльозах із проханням забрати її додому. Але в розвиненій Європі подібний успішний випадок, скоріше, виняток із правил, ніж звична справа. Причини можуть бути різні. Припустимо, у багатодітної матері, яка тулилася в однокімнатній квартирці, забрали дітей за те, що їм тісно жити з мамою. Попри те, що самі малюки ні на що не нарікали. Ось така логіка - замість того, щоб допомогти жінці з житлом, у неї просто забрали дітей. Можна подумати, що в притулку їм буде набагато краще і просторіше.
Крім усього іншого, уповноважені чиновники будуть приходити з регулярними рейдами і дивитися, чи все влаштовує дитину в її житлі. Якщо, наприклад, у неї не вистачає іграшок - можуть забрати, і позбавити батьків батьківських прав. А про методи виховання і взагалі говорити годі - крикнув на дитину - чиниш психологічний тиск. Вдарив - узагалі можна саджати за ґрати. Якщо подібні обмеження впровадять і в Україні, то в нас просто не вистачить дитячих будинків, а сиріт при живих батьках стане незліченна кількість.
Багато хто побоюється, що після впровадження ювенальної юстиції в Україні буйним цвітом розквітне торгівля дітьми та органами. Хто буде рахувати ці тисячі сиріт. Адже тоді можна буде ходити містом, як на базарі, і показати нечистому на руку чиновникові на певну дитину, і він зробить усе, щоб позбавити її батьків і віддати замовникові. Голова всеукраїнської громадської організації Спілка жінок України "За майбутнє дітей" Валентина Семенюк-Самсоненко припускає, що в такий спосіб наших дітей, наше майбутнє виставлять на банальні міжнародні торги, щоб хоч якось скостити борги нашої країни. Це буде на руку країнам, у яких дуже маленька народжуваність. Наприклад, Канада залишиться тільки у виграші.
Хоч як парадоксально, у Європі почастішали випадки, коли дитину забирали з нормальної сім'ї, передавали на виховання геям і лесбіянкам, стверджуючи, що вони краще знають, як виховати дитину, ніж її справжні батьки. Тому Україна просто може перетворитися на величезний ринок неповнолітнього живого товару, куди з'їжджатимуться з усього світу. Таємниця усиновлення якраз буде на допомогу багатьом іноземцям і торговцям органів.
І в багатьох країнах, де діє ювенальна юстиція, нічого не можна зробити з малолітнім злочинцем, поки він не досягне повноліття. Можна грабувати, хуліганити, а з порушником проводитимуть лише повчальні бесіди, які багатьом підліткам, як казав герой одного відомого фільму - до лампочки. Спроби заходу наставити нас на "шлях істинний" схожі на потуги хворого вилікувати здорового. Звісно, не можна сказати, що в нас усе чудово. Багато сфер і медицини, і освіти, і соціального опікунства потребують серйозних реформ. Але не таких кардинальних, і таких, від яких важко чекати чогось хорошого. Наприклад, у Франції, де також діє ювенальна юстиція, підлітки почуваються абсолютно безкарно - це було видно під час погромів, які сталися не так давно.
Виникає закономірне питання - хто за цим стоїть і кому це потрібно. Наразі питання про впровадження ювенальної юстиції розглядається в Міністерстві юстиції України, і його хочуть подати Президенту України, щоб він його затвердив. Але, наприклад, представник громадської організації "Батьківська держава" Ігор Друзь вважає, що вище керівництво тут ні до чого.
- У цій справі замішаний, наприклад, фонд Сороса. Вони не вважають за потрібне купувати міністрів, адже вони приходять і йдуть. Тому вони посадили на гранти чиновницький апарат. Адже багато чиновників уже пересиділи не одного міністра, - каже Ігор Друзь.
Ігор Друзь згадує, коли в Росії порушували питання про впровадження ювенальної юстиції, нинішній міністр освіти України Дмитро Табачник писав листа до Державної Думи Росії, в якому вказував, що Україна не вчинить так, як це було раніше, і закликав звернути увагу на нашу позицію. Крім того, минулими роками вже порушували це питання у стінах Верховної Ради, і тоді політики, зокрема й "Партія Регіонів", об'єднувалися, щоб не пустити чужу руку в українську сім'ю.
Хочеться вірити, що наші традиції виховання дітей залишаться в Україні, і ми не будемо боятися власної дитини, яка може "настукати" на уповноважених опікунів, які за дві секунди прихистять малюка до дитячого будинку. Адже кожен син чи донька можуть зробити це несвідомо, а просто на зло. Але надалі чиновницька машина вже не дасть задній хід, і дитину можна не побачити ніколи. Як розповів Ігор Друзь, у Німеччині на рік забирають із сімей близько сімдесяти тисяч дітей. І в нас ніхто не хоче позбутися своєї дитини.
|
| |
| |
| bossnet | Повідомлення # 3 |
 Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| До питання про становлення та розвиток системи
ювенальної юстиції в Україні
Останнім часом особливої актуальності набуває питання створення дієвих механізмів захисту прав і свобод дітей, які є "інвестиціями" в майбутнє всієї світової спільноти.
Не байдужа в цьому процесі й Україна, чверть населення якої становлять неповнолітні. Про це свідчить хоча б той факт, що 2006 рік було проголошено в нашій країні Роком захисту прав дитини.
Які ж проблеми дитинства на сьогодні стоять найгостріше? Безумовно, одним із найнебезпечніших проявів дитячої невлаштованості є злочинність неповнолітніх.
За даними офіційної статистики, 2006 року неповнолітніми або за їхньою участю скоєно 19 639 злочинів, що на 24,9 % менше, ніж 2005 року, і становить 7,3 % від усієї зареєстрованої в країні злочинності.
Однак, офіційно зареєстрована злочинність, значно спотворює уявлення про реальний стан злочинності серед неповнолітніх.
По-перше, починаючи з 2005 року, внаслідок зміни принципів формування кримінальної статистики за корисливі злочини, величезна кількість суспільно-небезпечних діянь неповнолітніх (а вони здебільшого носять корисливий характер), що раніше вважались злочинними, перейшла в розряд адміністративних правопорушень.
По-друге, відображенню реального стану злочинності неповнолітніх перешкоджає її підвищена латентність, зумовлена тим, що значну частину злочинів неповнолітніх оточуючі розглядають як прояв вікової незрілості, бешкетування, а тому вони залишаються без належної уваги.
По-третє, на тлі цілком втішних кількісних показників злочинності неповнолітніх, спостерігаються негативні зміни в її структурі: збільшується питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів корисливо-насильницького спрямування (грабежів, розбоїв, здирницьких дій), злочинність неповнолітніх стає дедалі більш "дитячою".
Гостра криміногенна ситуація, що склалася в середовищі неповнолітніх, зумовлює необхідність зміни підходів протидії цій проблемі.
У розвинених країнах світу заходи щодо запобігання злочинності неповнолітніх здійснюються в рамках так званої "ювенальної юстиції".
Ювенальна юстиція (від лат. juvenalis - юний і justitia - справедливість, правосуддя) - термін міжнародний, що позначає спеціалізовану систему правосуддя щодо неповнолітніх.
Сучасна ювенальна юстиція є складною системою, яка включає:
1) особливе коло осіб (малолітні та неповнолітні), на яких поширюється дія цієї системи;
2) спеціальні заходи соціального та юридичного впливу;
3) спеціальні процедурні норми, які регулюють процес провадження у справах, учасниками яких є неповнолітні;
4) спеціалізовані ювенальні суди;
5) державні установи, органи місцевого самоврядування та громадські організації.
Ювенальна юстиція існує вже понад 100 років. Піонерами в цій справі стали США, де в 1899 р. було створено перший "дитячий суд" у м. Чикаго. Нині існує кілька ефективних моделей ювенальної юстиції - англо-американська, континентальна, скандинавська. За загальним правилом вони діють на підставі окремих законодавчих актів про судоустрій і процедуру в органах ювенальної юстиції.
У Російській Федерації також енергійно розробляється система ювенальної юстиції. Зокрема, вже підготовлено її концепцію і проєкт федерального закону "Основи законодавства про ювенальну юстицію Російської Федерації". У деяких регіонах Росії (наприклад, у Санкт-Петербурзі та Ростові-на-Дону) за допомогою Програми розвитку ООН і зарубіжних благодійних програм розгорнуто пілотні проекти поступового впровадження ювенальної юстиції.
Під час парламентських слухань "Про проблеми безпритульних громадян і безпритульних дітей та шляхи її подолання" (лютий 2004 р.) і "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства і дитинства" (червень 2005 р.) порушувалося питання щодо запровадження ювенального (дитячого) правосуддя в Україні.
Ба більше, спільною робочою групою у складі представників Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Фундації "Захист Прав Дітей", Українського центру "Згода" було розроблено проєкт Концепції створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні (далі - Проєкт).
У Проєкті, що відображає позицію судових і правоохоронних органів нашої держави, здійснено вельми вдалу спробу поєднати традиційні для України уявлення про сутність і спрямованість попереджувальної діяльності щодо неповнолітніх і передового зарубіжного досвіду в цій сфері.
Особливий акцент у Проекті зроблено на посиленні ролі громадськості в процесах профілактики правопорушень, реабілітації та перевиховання неповнолітніх.
Як вбачається з Проєкту, ювенальна юстиція в Україні має стати своєрідним полем для співпраці держави та інститутів громадянського суспільства.
Проєкт пропонує реформувати систему правосуддя для неповнолітніх на користь широкого застосування технологій відновного правосуддя та передбачає створення системи ювенальних судів в Україні.
Ювенальний суд, як центральний елемент ювенальної юстиції, має розглядати справи про:
- злочини, вчинені неповнолітніми (у тому числі за наявності дорослих співучасників);
- адміністративні правопорушення неповнолітніх;
- жорстоке поводження з дітьми та невиконання обов'язків щодо дитини;
- усі правопорушення, від яких потерпілою стороною є дитина;
- цивільні справи, в яких стороною є дитина.
Підсумовуючи все вищевикладене, виникає одне дуже важливе запитання: що ми хочемо отримати в перспективі від системи ювенальної юстиції? Змінити вивіску на будівлі суду, щоб справи про злочини неповнолітніх розглядалися в спеціалізованих установах, або ж ми хочемо, щоб наші діти ніколи туди не потрапляли? За відсутності ефективної ранньопрофілактичної діяльності жодні суди не зможуть впоратися зі зростанням кількості злочинів, скоєних неповнолітніми.
|
| |
| |
| Galina | Повідомлення # 4 |
 Майор
Група: Користувачі
Повідомлень: 83
Статус: Offline
| У плані робіт на перший квартал Мін'юсту на 2011 р. чорним по білому написано:
Зміст
1.1 Розробити проекти:
1.1.2 Указу Президента України "Про схвалення Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні"
Термін виконання березень
Відповідальні
за виконання
Лутковська В.В.
Фесенко І.М.
Не далі як минулого року Мін'юст уже двічі намагався проштовхнути ювенальну юстицію. Перший раз відкрито висунувши її як "Концепцію розвитку ювенальної юстиції". Після того як цей документ викликав чимало протестів і різку критику з боку ЗМІ, багатьох батьківських, православних та інших громадських організацій України, ювенали внесли косметичні правки, прибрали назву "ювенальна" і знову подали фактично той самий документ, але вже під назвою "Проект концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх".
І ось, на початку 2011 року ювенали планують нову спробу: підготувати указ про затвердження цієї концепції і, вочевидь, незабаром подавати його на підпис Президенту. Незважаючи на те, що пані Лутковську вже знято з посади заступника міністра юстиції України, можна не сумніватися, що для цієї роботи знайдуться інші виконавці. Згідно з планом завдання має бути виконано в березні.
|
| |
| |
| kingodessa | Повідомлення # 5 |
 Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| Схоже, наші законотворці по-своєму переосмислили роман Тургенєва "Батьки і діти". У парламентському "череві" зріє новий проєкт, який може спричинити бурхливу революцію в сімейних стосунках. Йдеться про створення ще однієї держструктури - ювенальної юстиції.
Ризикну припустити: про саме поняття "ювенальна юстиція" знають не більше, ніж три - п'ять відсотків нашого населення. "Це чергова розумноподібна нісенітниця", - подумають багато хто і... дуже сильно помилиться. Бо цю "нісенітницю" вже хочуть узаконити.
У запалі політрозборок акули пера не звернули уваги на грудневий виступ бютівця Суслова: вийшовши на трибуну Ради, він закликав своїх колег підтримати законопроект "Про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року". Після недовгих дебатів цей документ відправили на повторне (друге) читання. Можливо, однією з причин стала негативна оцінка з боку регіоналки Ірини Горіної: "Тут є колізія: одночасно (у четвертому пункті, частина третя) пропонується прописати механізми всиновлення дітей, всиновлення дітей іноземцями, дітей-сиріт для того, щоб у нас не тривала торгівля дітьми. Але там немає поправок у розділі 4.9, які стосуються ювенальної юстиції. І якщо неправильно буде деталізовано ці моменти, діти позбудуться батьків і... дуже швидко попливуть за кордон, незрозуміло куди".
Сам по собі "дитячий" законопроєкт начебто й непоганий. Принаймні таке враження складається після прочитання доданої до нього Пояснювальної записки: "Реалізація цілей і завдань "Загальнодержавної програми" здійснюватиметься в таких сферах: охорона здоров'я, освіта, захист дітей різних категорій, культурний і духовний розвиток, розвиток активності дітей, їхньої участі в житті суспільства, міжнародне співробітництво в інтересах дітей. Для досягнення поставленої мети в програмі відображено: принципи діяльності України в напрямі поліпшення становища дітей, захисту їхніх прав відповідно до міжнародних зобов'язань"...
Що ж спонукало Верховну Раду забракувати такий важливий документ? Дивимося на пункт 4.9 (згаданий пані Гориною): "Створення системи ювенальної юстиції". У ньому йдеться про цілі та завдання, спрямовані на захист прав дитини (насамперед тієї, яка вчинила або підозрюється у вчиненні правопорушення), а також на "інституційне забезпечення системи ювенального правосуддя" ("шляхом упровадження до 2016 року ювенального судочинства"). Але, незважаючи на довгий перелік завдань, нічого не сказано про найголовніше: що ж собою являє ця ювенальна юстиція? Яким саме чином вона захищатиме дітей?
Якщо справа стосується сиріт, вихідців із неблагополучних сімей, які постраждали від жорстокого поводження батьків (чи тих, чиїх татусів і мам позбавлено батьківських прав), то це справді проблема номер один. Сьогодні "проблемними дітьми" опікуються п'ять "няньок": Міністерство у справах сім'ї, Міносвіти, Мін'юст, МВС і Держдепартамент з виконання покарань (йому, мабуть, "дістається" найбільше). З огляду на те, що надто вже багато дітлахів "виховуються" вулицею або колонією, можна з цілковитою упевненістю сказати: перші чотири "няньки" претендують на звання "почесного залізничника" ("переводять стрілки" одна на одну), а п'ята - на звання "почесного санітара". Де гарантія, що шоста (ювенальна) держструктура працюватиме краще? Поки зрозуміло одне: останнє "ноу-хау" полягає в тому, що "ювенальники" покликані боротися за права і тих дітей, які живуть у благополучних сім'ях. А для чого?
Виявляється, ювенальна юстиція (juvenile justice - "правосуддя для неповнолітніх") сягає корінням римської доктрини держави-батька, яка є вищим опікуном дитини. Сьогодні "ювенальники" функціонують більш ніж у 60 державах. Причому в різних країнах вони створювалися по-різному, а ось наслідки їхніх рішень часто бувають однаково драматичними. На жаль, саме ювенальна юстиція породила купу структур, покликаних її обслуговувати, які почали витісняти суд як орган правосуддя. Про це свідчить сумний досвід Європи. Приміром, у благополучній Франції понад мільйон дітей уже перебувають у притулках і прийомних сім'ях (!).
Кілька років тому французів шокувала доповідь генерального інспектора в соціальних справах П'єра Навеси: "Колосальну кількість дітей забрали в батьків і помістили в притулки та прийомні сім'ї... Співробітники соціальних служб часто забирали дітей за анонімними телефонними дзвінками... що та чи інша сім'я в небезпеці". Серед постраждалих опинилася і російська співачка Ніна Захарова: її трирічну доньку "завдяки" колишньому чоловіку-французу насильно віддали до притулку (навіть звернення Святішого Патріарха Алексія II до президента і кардинала Франції не допомогли!). Посилення контролю за сім'ями "досягло мети" і в Німеччині: за повідомленнями ЗМІ, щорічно у батьків відбирають понад 20 тисяч дітей, посилаючись на "нестачу догляду" (загальне число кандидатів у сироти вже наближається до півмільйона).
"Ювенальна служба переводить моральні відносини батьків і дітей у площину юридичних, а відтак утверджує верховенство прав дитини над правами батьків. Це, своєю чергою, заохочує дітей до конфліктів із батьками під виглядом відстоювання своїх прав, перетворює батьків на опікунів. Тим самим полегшується вилучення дітей із сім'ї, фактично її руйнуючи", - вважає київський психолог Олексій Мартюшев (громадська організація "Батьківська держава").
Таку саму точку зору свого часу обстоював автор книжки "Смерть Заходу" Патрік Б'юкенен: аналізуючи ситуацію в американському суспільстві, що розкладається, він дійшов висновку, що для припинення вимирання західних народів необхідне повернення до християнських цінностей. Адже ювенальна юстиція зазіхає на п'яту Божу заповідь: "Шануй батька і матір".
|
| |
| |
| Mendes | Повідомлення # 6 |
 Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 26
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
