Реєстрація | Вхід
[ Оновлені теми · Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Одеський форум » ОДЕСЬКИЙ ЮМОР » Смішні життєві ситуації » САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА... (САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА...)
САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА...
Мандрівник Повідомлення # 1
одеський форум
Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 28
Репутація: 0
Статус: Offline
САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА...

Із циклу: "Не вигадані історії..."

Середньостатистична /за доходами/ громадянка України Одарка Валентинівна СиротИна-Казанська знайшла в інтернеті стару шкільну подругу /30-ти річної давності останнього спілкування/ - десь у Тамбовській області Росії
- і, в запалі радості відновленого контакту, ТАК їй /подрузі/ дохідливо-слізно і барвисто-хвилеподібно виклала тези про своє сьогоднішнє, на кшталт незавидне, життя в Україні, що САМА повірила в те, ЩО НАПРИЧИТАЛА, а подруга /вчителька середньої школи/...
школи з російської глибинки/ - конкретно розридалася в близько перед
інфарктному стані й надіслала Валентинівні панічне повідомлення на кшталт: "Валентинівно, а Валь! Протримайся всього доби
три! Я тобі, поки що, щоб ви там із голоду не скопитилися, - вишлю зараз же одноразово
доларів 300 на хліб чорний, а сама до тебе днями терміново вилітаю, щоб
ЕВАКУЮВАТИ в Росію..."                                                                                             Сім'я В. Сиротіної з нетерпінням чекає на евакуацію. МОЖЛИВА ХАЛЯВА! Усі готові!
 
КаринаКолесник Повідомлення # 2
одеський форум
Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 39
Репутація: 0
Статус: Offline
thumb
 
Мандрівник Повідомлення # 3
одеський форум
Сержант
Група: Користувачі
Повідомлень: 28
Репутація: 0
Статус: Offline
САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА... ЧАСТИНА 2. :D

...Липень 2013 року. Громадянка України шістдесятирічна Одарка СиротИна-Казанська стоїть у холі аеропорту "Бориспіль", де разом зі своїм дорослим молодшим сином Остапом зустрічає близько 6-ї ранку літак із Росії рейсом "Новосибірськ - Київ". Зустрічає свою давню подругу, лікарку з російської глибинки, Мотрону Іванову, - ту саму, яка хотіла в серцях вислати їй 3 місяці тому 300 доларів на хліб насущний та евакуювати в Росію...
Ні, ситуація прояснилася, а Україна, як країна, виявилася, під час подальших дебатів, такою привабливою, що Мотряна летить на крилах дружби до Одарки з дев'ятирічним онуком - "погостювати на піврічку", а там, каже, - подивимося... Прибуття лайнера ще не оголосили, душу О. Сиротіни-Казанської засльозили дитячі спогади...
... Липень 1964 року. Туркменська РСР, місто Кизил-Арват. Юна піонерка громадянка СРСР Одарка Казанська закінчила 4-й клас місцевої середньої школи на "відмінно", за що її було премійовано поїздкою до всесоюзного піонертабору "Артек". Незабутні враження і - там же - нова найкраща подруга Мотрона, - теж з однієї з колишніх азіатських радянських республік... Потім довге - майже двадцятирічне - листування з нею поштою, втрата листування і, нарешті, нове відновлення інтернетом три місяці тому /через 30 років/ листування і дружби...
... "Прибув літак рейсом № 7777 - Новосибірськ-Київ..." В Одарки на ліве око накотилася зрадницька сльоза, а за хвилину і на праве. Але вона мужньо відкинула спогади, дістала з сумки саморобний плакатик розміру А-3 з написом великими буквами "ОДАРКА" і /нижче, але дрібніше/ "СССР" і притиснула плакатик до грудей... Син виразно підказав: "Бажано написом назовні". Мовчки погодилася, перевернула тремтячою рукою плакат написом назовні. Через півгодини /після митного контролю/ з'явилися перші пасажири рейсу № 7777...
І ось вдалині у витягнутих догори руках пасажира з'явилося барвисте гасло (розміром "на око" А-2) - великими буквами "МАТРЕНА", а трохи нижче і дрібніше, - "АРТЕК".
Ноги підкосилися... Син підтримав. Викрикнула привітальне гасло... Син виразно- боковим голосом - підказав: "Кричати - хай живе наш рідний Путін!" - не
обов'язково. Тебе й так уже всі запримітили й обходять з побоюванням стороною...". Мовчки
погодилася, машинально випнула губи для поцілунку - "трояндочкою"...
І ось зустріч: вони кинулися на грудях одне до одного у взаємний "засос", забувши про сина й онука, і, опісля, - тихо розридалися.
Остап, обережно підштовхуючи, підвів їх, як сліпих, до вільної лавки. Сіли
майже акробатично - не послаблюючи міцних обіймів. І заревіли, як дві
подуги-білуги... Тепер заревіли так голосно і жалібно, що заглушили ревіння турбін
Боїнга рейсом "Київ - Тель-Авів", що злітає поруч... До таксі йшли майже бічною інохіддю, взявшись міцно за руки, дивлячись розмазаними очима одне на одного і, щось /кожен
своє/, голосно кажучи одне одному. Син з онуком уважно стежили, щоб подруги
по ходу не розпласталися, або, що ще гірше, не порушили стеклодвері українського аеропорту...
 
Одеський форум » ОДЕСЬКИЙ ЮМОР » Смішні життєві ситуації » САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА... (САМОСИРОТА УКРАЇНСЬКА...)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: